вторник, 12 февраля 2013 г.

Обеспечение психолого-педагогического сопровождения подготовки детей к обучению в первом классе в условиях деятельности образовательного округа города

(Городской методический кабинет городского отдела образования Ждановского городского совета)

Докладніше>>>

Психологічні аспекти здійснення наступності у роботі з дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

(з досвіду роботи психологічної служби Куйбишевського району м. Донецька)

Завантажити>>>

Шкільна адаптація та психологічний вік


Олена Кононко,
канд. психол. наук, заст. директора
Інституту проблем виховання АПН України,
науковий керівник творчої групи з розробки
Державного базового компонента дошкільної освіти

Незабаром буде півроку від Першого вересня… Як почуваються у школі найменші учні – шести-семилітки? Скільки серед них (особливо з числа шестилітніх) тих, кому комфортно, цікаво, хто радо йде до школи, успішно оволодіває навчальними вміннями, осягає основи наук, на повну силу реалізує свої можливості? А скільки тих, кому тут незатишно, хто почувається невпевнено, боїться неуспіху, використовує перший-ліпший привід, щоб залишитися вдома, хто хоче повернутися в дитинство, яке тепер – в минулому? У когось їх – більше, у когось – менше. Головне, що діти, в яких процес звикання до шкільного життя та його умов протікає складно, існують. Визначити цей факт означає, з одного боку, об’єктивувати проблему «шкільної дезадаптації», з іншого – зробити кроку назустріч фізичному й психічному здоров’ю малюків, закласти цеглину у фундамент їхньої довіри дорослому оточенню, сподівання та його на його захист і підтримку.

Допоможемо вчителю зрозуміти першокласника


Світлана ЛАДИВІР, провідний науковий
співробітник лабораторії психології дошкільника
Інституту психології імені Г.С.Костюка
НАПН України, канд. психол. наук

Основна мета перших років шкільного життя  - приохотити, а не приневолити дитину до шкільного навчання, власне до учіння як самостійної пізнавальної діяльності. Навчити дитину вчитися. Не «з-під палки», не з необхідності: «Хіба я хочу – так треба», «Це мама хоче», «Усі ж ходять», а з радістю, з власної ініціативи, отримуючи задоволення від само викладання. Це обов’язків фундамент, без якого надто складно реалізувати всі прекрасні очікування дорослих щодо результату шкільного життя.